ЗЕЛЕНИЙ ШЛЯХ ВІДКРИТОГО ДОСТУПУ. РЕПОЗИТАРІЇ ТА ЇХ РОЛЬ У НАУКОВІЙ КОМУНІКАЦІЇ: ПЕРШІ ДВАДЦЯТЬ РОКІВ

Наукова комунікація має, як відомо, чотири основні складники: «реєстрація» нової ідеї чи дослідження; «сертифікація» якості дослідження; інформування про дослідження та його результати (через публікацію в науковому журналі, передусім); «архівування» результатів дослідження для майбутніх доступів та використань.

Перші три з них забезпечені журнальною моделлю, що пройшла перевірку часом (трьома з половиною століттями). Вона випробувана і доволі надійна, бо її серцем є система «peer review» – незалежного експертного оцінювання кожної статті. Четвертий – архівування, зберігання, збереження – завжди був прерогативою бібліотек (для друкованих видань). A у світі новітніх технологій – репозитаріїв, або електронних архівів, зокрема відкритого доступу.

Минуло всього лише 20 років від появи першого електронного архіву arXiv.org : у серпні 1991 p. фізик Пауль Гінспарг з Національної лабораторії Лос Аламос (США) організував сервер е-публікацій робіт з фізики високих енергій, щоб фахівці могли, виклавши свої препринти чи вже опубліковані роботи, дискутувати та обмінюватися думками. Швидко до професійної спільноти фізиків приєдналися математики, астрономи, біологи, інформатики. Наразі це один з найбільших (понад 600 тисяч препринтів) відкритих електронних архівів, який докорінно змінив парадигму наукової комунікації в галузі фізики. Щомісяця до архіву додається понад 4000 нових статей, тож лише поповнення arXiv тотожне передплаті 300-400 назв журналів!

Сервер електронного архіву arXiv.org на початку 90-х років минулого століття. Світлина Phys.org™

Сервер електронного архіву arXiv.org на початку 90-х років минулого століття. Світлина Phys.org™

Сьогодні вже понад 25 мільйонів наукових статей, дисертацій, матеріалів конференцій, презентацій, навчальних матеріалів тощо вільно доступні в Мережі. Це приблизно 20% усіх наукових публікацій, їх представляють 6000 назв світових академічних журналів та майже 2000 відкритих електронних архівів (репозитаріїв), серед яких вже 28 українських. Два десятиліття – досить солідний термін, тому настав час узагальнити деякі основні положення щодо репозитаріїв та їх ролі в системі наукових комунікацій.

Докладніше про це читайте в:

Ярошенко Т. О. Зелений шлях відкритого доступу. Репозитарії та їх роль у науковій комунікації: перші двадцять років / Тетяна Ярошенко // Бібліотечний вісник. – 2011. – № 5. – С. 3-10. – Режим доступу : URL : http://www.ekmair.ukma.kiev.ua/handle/123456789/1198.